SQL для Junior: питання на співбесіду

Зовнішній ключ - це перевірка, яку робить сама база на кожному записі, тому посилання на неіснуючий рядок неможливе навіть із консолі чи з чужого скрипта. CASCADE беруть для рядків, які не живуть без батька, RESTRICT - коли видалення має бути помилкою, SET NULL - для необовʼязкового звʼязку в nullable-колонці.

WHERE фільтрує рядки до групування й не бачить агрегатів, GROUP BY згортає рядки в групи, HAVING фільтрує вже готові групи за значенням агрегату.

INNER JOIN лишає лише ті рядки, для яких знайшлася пара в обох таблицях; LEFT JOIN лишає всі рядки лівої таблиці, підставляючи NULL там, де пари немає.

Транзакція - це група команд, які застосовуються цілком або не застосовуються зовсім; ACID гарантує атомарність, дотримання оголошених обмежень, ізоляцію на заданому рівні й збереження закомічених даних після падіння, але за умовчанням ізоляція не серіалізовна (PostgreSQL - READ COMMITTED, MySQL - REPEATABLE READ), а ROLLBACK не скасовує нічого поза базою.

Індекс - це окрема відсортована структура (зазвичай B-tree), яка дає базі знайти потрібні рядки без повного скану. Він виграє на селективних умовах і на ORDER BY, а програє на колонках з кількома значеннями, бо кожен індекс сповільнює запис і займає місце.

NULL — це «невідомо», а не значення: будь-яке порівняння з ним дає UNKNOWN і рядок не проходить WHERE, агрегати мовчки пропускають NULL замість того щоб рахувати їх нулями, а UNIQUE вважає різні NULL різними, тому дублікати проходять.

Робочий стандарт - 3НФ: кожен факт живе в одному місці, решта таблиць посилається на нього ключем. Денормалізують після 3НФ і під конкретний вимір читання, залишаючи нормалізовані дані джерелом істини, з якого дублікат можна перерахувати.